Я не думала, що про це можна думати.

ЖуЖа

Sun, 21 Dec 2014 18:31:27 GMT

Людоньки, якщо ви тутечки ще є, то повідомляю, що вирішила повертатись у ЖЖ.
дрім мені страшне занудний, незручний, дратує і взагалі. москалюг я і так бойкотую як можу. ніц глибоко соціального не пишу, тому думаю. шо їм буде байдуже до моїх писань у жужі.

ЖЖ - це тепер місце, де є дуже близькі мені люди, тому такеее. не проміняю його. принаймні, поки.
нікнейм ідентичний)
чао, амігос. вище носа! :)

comments

ДТП. страшно

Tue, 02 Dec 2014 13:06:18 GMT

Сьогодні мене збила машина, коли я переходила дорогу на зелений колір у місці, де був знак пішохідного переходу. Водій їхав на червоне, збив мене і ще одну дівчину. Я потрапила на капот, а тоді мене відкинуло на кілька метрів.
Дядько казав, що задумався. Отаке. Люди допомогли, викликали швидку, ДАІ. На щастя, у нас із дівчиною хіба забої по тілу.
Дядько пропонував відкупитися, пхався до всіх. Ми плакали. Після всього пішли до слідчого. Нехай у дядька заберуть права, поки він ще когось так не позбивав. Нам хоча б пощастило. Тільки от плакати хочеться з того всього жалю і страху. Нічого, сподіваюсь, мине. Валеріана і мед поруч.

У мене трохи транс, дімедрол вивітрився. Тепер ми із собакою схожі: нас обох збивала машина.
Дякую, що я в сорочці народилася. Дякую тим, хто був зі мною телефонічно.

"Зрозумій головне - ти жива. Все інше - херня, яка не варта уваги."

comments

Ляпіси

Fri, 28 Nov 2014 09:26:40 GMT

Чую, як грає "Воины света". Дивлюся: стоять батьки перед монітором і дивляться кліп. Тиша, ніхто нічого не говорить, стоять просто і дивляться, але в обох течуть сльози по обличчю. Отаке...

comments

Виспалася

Wed, 26 Nov 2014 18:16:06 GMT

(На годиннику 13:30)
X: "Обоги!!! Я щойно прокинулась!!! А лягала о 00:30!"
Y: "Во, а мене совість гризла, що я спав до одинадцятої. Вже не гризе"

comments

пост про Тві №2

Tue, 18 Nov 2014 13:24:52 GMT

довгий час у мене були душевні тєрзанія щодо того, чи варто реєструватися у тві) ліньки шукати посилання на свій древні запис у жужі
але мені навели багато аргументів, тому я, мабуть, таки зроблю це.
цікаво, чи не вкраде він мене з великої блогосфери. робимо ставки :)

певно, шифруватимусь спершу.

живемо у світі інформації. ого. овва. йойч

comments

їжак затуманений

Fri, 03 Oct 2014 13:16:07 GMT

Здається, сьогодні вперше за 2(!) місяці я вдома проводжу практично 80% дня, а мо вийде і 100%, хе. Аж не віриться. Усі попередні дні були приємні, насичені, різноманітні, але у рідних стінах я була зо 30-40% дня. Отака моя математика.
Активно вантажу підряд фільми, зачитуюся книгами, валяюся, нічого не роблю. Юхууу.

У певний період я думала, що мені не надто фортунить, ніби й змирилася зі тим. Багато що приходило важко, інколи траплялися безглузді речі із категорії "нєвєраятна, но факт". Тепер я вважаю, що помилково у голові були такі речі. Мені таки щастить :)

Восени так добре наминати яблука. горіхи, мед, виноград, сливи. Поринаю у транс.

Жити - страшенно цікаво. Це найцікавіше, що могло би бути :р

comments

Ч і Ж

Tue, 23 Sep 2014 21:13:55 GMT

Поверталася домів зла і надута, як сич. Чогось багато накипіло. Іду, вуха розриваються від ляпісів, в голові купа матюків, які страшенно хочеться викрикувати. У думках уявляю, як товчу усіх тих сволот, через яких у країні робиться щось страшне. І постійно дратує думка про тупаків університетських, які плетуть повню ахінею, регочуть, як стадо коней в агонії, і тільки і думають про тусовки, бухло, наркоклуби. Це все не вигадки. І тааак чогось знервувала та згадка.
А ще та дурна новина про вугілля, яке доведеться у москалів купувати, попри те, що його мають ще й ПЕВНІ країни..
У той момент я була злюща на всіх людей, на себе, на все.
І тут, коли вже опиняюся вдома, дзвінок звідкись за купу кілометрів від Ю. І голос такий схвильований з нотками роздратованості, яка буває у напружені моменти. Курча, я ж забула стандартно повідомити, коли опинюся вдома. Мені ж доводиться інколи йти темними вулицями, чути крики гопоти і т. д., і домовилися ж, що буду писати чи дзвонити.
І в той момент якось мене перемкнуло. Вся агресія, всі брудні слова плавно почали губитися. Почувалася школяркою. Та й слів якось стало мало.
Я чула просто схвильований голос і шум холодного вітру.
Отаке. Аж записати захотілося.

comments

Гуд монінг еврібаді

Sat, 20 Sep 2014 09:07:24 GMT

Не знаю, чи кому доводиться прокидатись о 3 ночі, і починати сервірування столів, чищення огірків і картоплі.
Потім поведінка у кращих традиціях італійців.
Потім знову засинання.
Потім відігрівання носа вареним яйцем.
Потім спання у скрученій позі. лиш би не розбудити собаку.
Ходіння із затуманеною головою - нове цікаве відчуття. Знайшла спосіб, як отримати здорову дозу пофігізму.
І хоч того спання у сумі було ледве 4,5 год, а далі прокидання, я все одно обожнюю рАнки! Лише тоді відчуваєш себе особливо бадьорою, лише тоді особливо продуктивно працюється, коли так свіжо, коли сподіваєшся, що день буде хорошим, коли цмулиш молочне американо так, ніби то має бути панацея від усього, коли встаєш ногою у свіжо залитий цемент в коридорі.

Чим більше читаю спічів депутатських, тим частіше думаю про хіпівські халупки біля Шипоту. Лиш би там було тепло.

P. S. Так, Андрію, хочу писати про своє ego, уникати надмірних мудрувань, бо їх і так достатньо. Хочеться просто писати про себе. Навіть не претендую на ет, щоб хтось дуже цим письмом захоплювався чи зачитувався. Життя надто коротке, щоб думати про те, що думають інші :)

Бисьмо всі жили довго і щасливо.

comments

Спати з кимось. Шопінг і я. Мої бззззз

Wed, 17 Sep 2014 11:50:31 GMT

Згадалося про дитячі нічні страхи. Певний час мене лякало те, що треба спати самій. Не темна кімната, не уявні монстри і звірюки, а той факт, що я лежу собі одна-одненька, та й по всьому. Потім я підіймалася, ішла до батьків і казала, що мені страшно. Хтось із них підіймався і лягав біля мене. І от тоді я відчувала, що поруч лежить хтось теплий, отой хтось одразу засинає, рівномірно дихаючи і посопуючи. Лише тоді я поринала у спокійні сни.
Коли бувала влітку у значно старшої сестри на вихідних, то бувало дуже важко вечорами, коли я лише поверталась у дім, бо мене страшенно мучила алергія. Ми погано спали усю ніч, потім для того, щоб мені було легше, вона пропонувала нам спати на килимі замість паркого ліжка. Мою дитячу особу це інтригувало, і ми переміщувалися туди. Сестра любила однією рукою обіймати мене. Я тоді ще до такого не звикла, і постійно забирала її руку, а вона знову у сні обіймала мене.
Вже у старшому віці я часто засинала з мамою валетом, навіть у одязі, коли була дуже втомлена,бо вона засинала у моїй теплій кімнаті, і її звідти важко було забрати.
Доводилось дрімати поруч із подругами, і навіть з тими, кого мало знала. Таке траплялося в мандрівках з наметами, на якихось глобальних святкуваннях чогось.
І от тепер я помічаю, що часом до мене повертається отой далекий дитячий страх. Я тягну до себе собаку, але він довго не лежить біля мене, рідко сопе носом, взагалі не обіймає, і лягає клубочком на мої ноги. Часом мені хочеться відчути поруч теплу, живу людину, яка вміє сопіти носом, обіймати так, як сестра, лягати валетом, бути мені у чомусь знайомою, у чомусь - ні.

***
Якась я неправильна із шопінгом. От знаю, що мені треба купити конкретний одяг чи взуття, і ніби гроші для цього є, але от не можу себе змусити почати цю важку справу. І це при тому, що шмаття я люблю, стиль. імідж і все таке. Але як подумаю. що треба щось шукати, обирати, міряти, витрачати час, то кожного разу відкладаю і відкладаю свій похід. Купувати одяг через інтернет теж не хочеться. Замкнене коло. Якби всі ті люди, які роблять мені компліменти з приводу мого вигляду знали, яяяяяк же воно ваааааажко мені дається!

***
Зробила трохи примітивний тест. А чьо, можна собі дозволити інколи. Інітрєснєйший результат: Основні риси - рішучість у поєднанні з емоційністю. Енергійність і деяка розкиданість призводять до того, що у подібних типів під впливом емоцій можливе швидке прийняття необдуманих рішень. Тому у стосунках з ними важливі додаткові “гальмуючі механізми”.
Цікаво, і шо воно таке оті "гальмуючі механізми". Гмммммм

comments

глибоко в мені

Wed, 03 Sep 2014 07:49:38 GMT

мта, пора давно відкинути ілюзії, і впихнути у свою голову, що війна затягнеться. і що буде, мабуть, лайно.
стараюся мислити холодно. без паніки.
ПМД я вмію надавати, жити в хащах, харчуватися недовареним, гидкуватим і т. д. вмію. спати в лісі, в*язати вузли, копати, рубати також.
маскуватися вмію. повзати в болоті, дертися вгору попри виснаженість також.
якщо треба, я зможу і навчити багатьох штук.

тішить думка, що ніби зараз роблю те, що хоч якось приносить користь суспільству.

часом здається, що я знову стаю тінейджеркою. трохи менше ношу свої платтячка і спідниці. часом бруталю. слухаю різку і депресивну музику.
і кому взагалі потрібна та магістерська, якщо невідомо, що буде через пів року? тепер мені здається, що навіть якби все було тихо і мирно, і так нікому цього не треба. звучить трохи розчаровано.

дарма ми ще колись нарікали, стогнали. рік тому думати про війну... тут. та нууууу. рік тому і дідо був живий.
які ж ми, люди, смішні. і приречені.
все частіше картаю себе за кожне дурне слово, що сказала якійсь близькій людині. а якщо це останнє, що вона почує від мене?
тепер мені хочеться багатьом сказати багато теплого, чогось, чого, може, і не казала, але завжди хотіла. тепер треба так багато встигнути. і я постійно думаю про це.

погано, що з відчуттям наближення війни у мене це особливо загострилось, а не з усвідомленням того, що у будь-яку секунду я можу померти, не сказавши і не зробивши чогось такого важливого.

comments

як я їздила до дівчинки, з якою познайомилась у ЖЖ :)

Fri, 29 Aug 2014 13:21:07 GMT

спробую дуже не розглагольствувати. я знала, що Твіттер, то явно не для мене, але треба тримати себе в руках)

загалом, здружилися ми в ЖЖ із Світлячком. правда, спілкувалися здебільшого через коментарі, перекинулися кількома меседжами, та й по всьому.
але я зразу відчула яка вона привітна і мила. до речі, поки не бачила її фотографій, не чула голосу, то у мене були геть інші уявлення про цю загадошну особу :)
і от геть спонтанно у коментарі в ЖЖ вона пропонує приїхати. о диво, мені підходить день, і я спонтанно погоджуюсь. а потім ще спонтанніше погоджуюсь на довшу поїздку. а ще вечір перед тим я спонтанно здибалась з іншою дівчинкою з ЖЖ за кавою (не треба ввечері пити каву, запам'ятати). загалом, я легка на підйом, якщо ідея мене хоч трохи зацікавила :)

в електричці мені їхалося швидко, бо нарешті дорвалася до повноцінного читання. правда. трохи напружив дядько, який пробував поговорити про мій вигляд (яскраво зелені колготи, рожева спідниця, кеди). але мені його "фешн поради" до лямпи були. тоді дядько причепився до дівчат навпроти, розпитував про науку, розмір стипендії, кількість залицяльників, і роздавав поради як цілуватися з хлопами.
коли ми здибалися із Світлячком, то одразу почали тааак торохтіти, ніби знаємося давним-давно.
мед, абрикосове варення, пампушко-штучки.
ми гуляємо.
ми робимо бурітос не гірше, ніж в "Козі".
мене тимчасово передано у руки моїх знайомих, які не обходяться без фото-колажів, тож і мене втягнули у цю аферу)
забула про те, що Ніна давно не на Хмельниччині. а вона нас бачила. мені здається, що я теж її бачила, але в реальності не здибались, тож проґавила нагоду. нічого, Те ще буде.
смачне какао
розмови а жизні) а ще кількаразове згадування ЖЖ-стки Бонні Спаркер:) і взагалі багато розмов про людей з ЖЖ.
про випадкові невипадковості ЖЖ.
озеро-озеро, я тебе люблю з року в рік.
ми дивимось трешове кіно у ще більш трешовій якості.
я вмовляю спати не на диванчику, а на м'якій і комфортній розкладачці. вдвох(!). валетом (!)
ми прокидаємось рано. нам сонно, але позитивно. ми - хеппі. я - Пеппі.

можу сказати, що цей рік для мене має багато подій, пов'язаних саме з ЖЖ. усе закрутилося дуже ланцюжково. від однієї людини, а тоді понеслоооось. це все тому, що я нарешті розширила коло своїх друзів там, бо раніше дружила лише з тими, кого знала особисто.

ось такі штуки, блогерята. майтеся файно, і не втрачайте душевної рівноваги.

comments

А це вже середина тепла.

Fri, 18 Jul 2014 14:17:37 GMT

Усі активно моніторять новини. Усі знають деталі політичних подій. Усі на каві, нервах, емоціях, матюках. Якось живемо далі. А останнім часом поняття цінності людського життя впало геть низько. Гинуть, як мухи. Звикається вже до того. Страшна правда. У подібних ситуаціях фізичні навантаження допомагають мені трохи відімкнути свій мозок, і зосередитись виключно на м'язах, хоча б трохи. Якщо кошмар оживе, і саранча долізе сюди, то у будь-якому випадку треба бути сильною та витривалою людиною.

***
Книга, оповідь у якій ведеться від імені аутиста, читається легко, а задоволення скільки приносить! Усамітнення і заглиблення в букви. Попереду, здається, кульмінаційні липнево-серпневі дні.

***
Образливо, що у світі так багато неспраедливості. Ні, я це не щойно зрозуміла, але час від часу хочеться знову і знову констатувати факт. А ще чомусь буває так, що прагнення, здібності і можливості не завжди зосереджуються в одній людині. Це так дивно, коли хтось володіє чимось одним, а двох інших речей бракує.

***
Соціальні мережі не завжди такі позитивні, принаймні, для мене. І я говорю зовсім не в тому сенсі, що це пожирачі часу, вони впливають на мою продуктивність і бла-бла, а просто оте засилля інформації, постійних новин, завжди усміхнених і щасливих лиць (але ж бувають вони і сумні та заплакані в реальності). І ніби й звикаєш до цього, але часом гнітить. От The Guardian випустили цікаві підбірки відео про гріхи соціальних мереж. І є ж у тому сенс, ой який сенс.

***
Довший час у моїй голові крутилося слово "рішення". Треба приймати, треба усвідомлювати наслідки, треба-треба-треба. Деякі з нас кожен день із цим зіштовхуються. От і прочитала у подруги:

"Рішення правильні тоді, коли вони для нас правильні. А людям завжди не вгодиш"

comments

Нема у мене страху!

Fri, 04 Jul 2014 09:53:13 GMT

[ГАННУСЯ]

Йой! Йой!
Земля не може бир ше всього того держєти, а Бог — терпіти.
Усе приходит так, як приказували старовітські люди, із первовіку.
А то були мудрі віщуни!
Люди попід хмари літают, гуцули се по лєнті перебирают,
Свої звичаї полишєют, бракує лиш [архідника архєюди].
Та й конєц свєту вже!

Якби я не прибагала, днину б не прожила, клянусь Богом,
Нема у мене страху, де би я не жила.
Слава Ісу!

comments

ловити ґав

Wed, 25 Jun 2014 19:18:10 GMT

вперше у 2014 році дозволила собі поспати до 12:30. няяяя. потрібно було цей факт зафіксувати

приємно читати книгу на траві
приємно слухати шум сосен
приємно наминати черешні
приємно спостерігати за собакою
приємно робити з мамою pizza party на двох
приємно гладити по голівці
приємно переповнюватися ніжностями
приємно нюхати квітки лаванди
приємно спостерігати за равликом
і ще таааак багато приємностей існує. таких простииииих, наївних

приємно керувати своїм настроєм. займатися самонавіюванням, не дозволюячи поганим думкам осідати на довгий час.
не зараз. не сьогодні. тільки не в цю мить

comments

Літня лінь

Sat, 21 Jun 2014 09:47:18 GMT

Трохи з буденного.

- "Гра престолів" захопила мене остаточно ^^ Щоправда, я би не хотіла, щоб воно потрапило на очі людям до 18, бо щось надто багато різанини і жорстокості. Зате зйомка, сюжет, гра деяких акторів (особливо каааарлик), філософські бесіди захоплюють. Відпочиваю з таким :)

- Не так вже й просто позбавитися хронічої сонливості. Розумова праця виснажує добряче.

- Чимало людей думають, що знають українську мову. Бідаці, оце ж вони помиляються :) Так-так, я сама часом грішу суржиком, сленгом, жаргонізмами і діалектизмами, відсутністю розділових знаків, але роблю це свідомо, бо мені воно потрібно для того, щоб передати настрій, емоції, вередливість тощо. А от інколи натрапляю на цікаві і перспективні проекти, починаю читати, і тут з'являється перша ложка дьогтю, бо помічаю, що автори ні бум-бум у стилістиці, орфографії, пунктуації. Сумно це все. Такі речі відштовхують такого прискіпливого читача, як я. Або робити щось якісно, або взагалі краще не починати :)

- Мабуть, треба купити собі кілька гігантських чоловічих футболок. Перевірено, що це мегазручний домашній одяг, ги-ги.

comments

трохи про френдів і брр

Mon, 16 Jun 2014 11:57:54 GMT

прикольно було б, якби всі френди перемістилися сюди або ми всі вкупі опипнилися б ну будь-де, тільки б і далі юзати нашу вірну зброю-слова. але думки у мене із розряду "дивна-дивина":)
заплутано так із тими всімами блогами. але у будь-якому випадку, френди, ви чудові, що б там не було! світова любов :))

здавала ото кров із пальця. лікарка була така приємна (таки не всі медпрацівники злюки-буки), разів зо три сказала :"розслабтесь". ага, знала б вона, що я собі ледь не постійно таке у голові прокручую, а не так воно все просто на ділі. і справа зовсім не у пальчику...

аххх. ну менше з тим. поки десь там воюють і відбувається щось брррр, мені треба займатися тим, у чому я вправна. країні потрібні розумні люди. хай буде отак пафосно.
роздобула на певний час буковинський стрій. от згадую собі його вигляд - і робиться зааааатишно. нехай він принесе мені трохи фарту)

comments