А це вже середина тепла.

[martuska_boo]

Усі активно моніторять новини. Усі знають деталі політичних подій. Усі на каві, нервах, емоціях, матюках. Якось живемо далі. А останнім часом поняття цінності людського життя впало геть низько. Гинуть, як мухи. Звикається вже до того. Страшна правда. У подібних ситуаціях фізичні навантаження допомагають мені трохи відімкнути свій мозок, і зосередитись виключно на м'язах, хоча б трохи. Якщо кошмар оживе, і саранча долізе сюди, то у будь-якому випадку треба бути сильною та витривалою людиною.

***
Книга, оповідь у якій ведеться від імені аутиста, читається легко, а задоволення скільки приносить! Усамітнення і заглиблення в букви. Попереду, здається, кульмінаційні липнево-серпневі дні.


***
Образливо, що у світі так багато неспраедливості. Ні, я це не щойно зрозуміла, але час від часу хочеться знову і знову констатувати факт. А ще чомусь буває так, що прагнення, здібності і можливості не завжди зосереджуються в одній людині. Це так дивно, коли хтось володіє чимось одним, а двох інших речей бракує.


***
Соціальні мережі не завжди такі позитивні, принаймні, для мене. І я говорю зовсім не в тому сенсі, що це пожирачі часу, вони впливають на мою продуктивність і бла-бла, а просто оте засилля інформації, постійних новин, завжди усміхнених і щасливих лиць (але ж бувають вони і сумні та заплакані в реальності). І ніби й звикаєш до цього, але часом гнітить. От The Guardian випустили цікаві підбірки відео про гріхи соціальних мереж. І є ж у тому сенс, ой який сенс.

***
Довший час у моїй голові крутилося слово "рішення". Треба приймати, треба усвідомлювати наслідки, треба-треба-треба. Деякі з нас кожен день із цим зіштовхуються. От і прочитала у подруги:

"Рішення правильні тоді, коли вони для нас правильні. А людям завжди не вгодиш"