Я не думала, що про це можна думати.

Часом я оглядаю збоку себе, своє життя. Так багато всього змінилося зі мною, в мені, починаючи від поглядів на своє майбуття, стосунки з багатьма людьми, і закінчуючи банальною нелюбов'ю до чаю із двома ложками цукру.
Пережилося чимало, але так воно важко було, що залишило на мені болючий відбиток, викликає жаль до самої себе, а не можна ж так. Та хочеться навчитись сприймати будь-які події як чергові житейські уроки, не мислити стереотипно, не боятись.
Раніше ритмами, із якими асоціювала свій емоційний стан, своє життя та погляди на все, були явно у стилі SOAD - Atwa. Не можна собі такого ще колись дозволяти, ніяких асоціацій, а лише насолоджування тими божевільними звуками.
Зараз хай краще буде спокій та рівновага якось у ритмах Bobby Vinton - Blue velvet.

Студентські роки такі специфічні. Так багато крайнощів, так мало стабільності. Але і в цьому я вбачаю певну романтику. Ну як же без неї? Певно, я народилася із тим оптимістичним баченням, і як би мені не хотілося стати закостенілим скептиком, чи життя хотіло б мене такою зробити, все ж марна справа. У мені залишатиметься оцей спосіб світовідчуття.

Хотілося б колись познайомитись із Костем Москальцем. Справді, це той письменник, який у реальності відповідає своїм текстам, не фальшивить, живе кожен день так, немов востаннє.

І як же це раніше мої вуха не дісталися Led Zeppelin - Kashmir?!

файно Леся писала: "Щоб не плакать, я сміялась".
швидко так змінюються смужки. світла-темна-світла і т. д.

гммм. інколи дивуюсь собі. як же це виходить у досить критичні моменти не показувати свою слабкість чи безвихідь ситуації, не подавати жодного знаку. просто радіти дрібницям, просто не губити оптимізму.
ві-ри-ти. хоч би що...

Не фанатію від Коельйо, але деякі його цитати часом...

"Те, що сталося один раз, може не повторитися. Але те, що все ж сталося двічі, обов'язково відбудеться і в третій раз."

березОвим прутом треба гнати геть викладачів, які абсолютно байдужі до своїх обов'язків, викладають нудно, з використанням застарілих методів та інформації, вбиваючи будь-яку цікавість до предмету. відкрили б шлях молодим ентузіастам та інтелектуалам, не думаю. що ніхто не хотів би зайнятися викладанням.


до речі, чомусь багатьом дівчатам на потоці в голові виключно всякі лямури. ну от дивишся на них, і видається, що ця людина сама не знає що робить у тому університеті.
їхнє екіпірування зазвичай таке: кілограм косметики, височенні підбори, виблискуючий, як ялинка, одяг, каталог з косметичними товарами, багато шоколадних цукерок або ж домашніх пляцків (сирники, завиванці, медівники вміло розкладені на серветочках), відсутність мудрих книг. зазвичай від них можна почути гучний регіт в стилі "ги-ги-ги" або детальний звіт про побачення чи про певного хлопця. часто вони не знають відповідей на елементарні профільні запитання, зате легко можуть навести кілька солоденьких цитат із підписки в соціалці у стилі "Он такой прєкрасний. Он мой прінц, а я єво прінцеса".

звісно, що хлопці - це прекрасно, але ж світ лише на них не зупинився :) але як там співав колись гурт Соколи: "Усі ми прагнемо любові" :)))