Я не думала, що про це можна думати.

Часом я оглядаю збоку себе, своє життя. Так багато всього змінилося зі мною, в мені, починаючи від поглядів на своє майбуття, стосунки з багатьма людьми, і закінчуючи банальною нелюбов'ю до чаю із двома ложками цукру.
Пережилося чимало, але так воно важко було, що залишило на мені болючий відбиток, викликає жаль до самої себе, а не можна ж так. Та хочеться навчитись сприймати будь-які події як чергові житейські уроки, не мислити стереотипно, не боятись.
Раніше ритмами, із якими асоціювала свій емоційний стан, своє життя та погляди на все, були явно у стилі SOAD - Atwa. Не можна собі такого ще колись дозволяти, ніяких асоціацій, а лише насолоджування тими божевільними звуками.
Зараз хай краще буде спокій та рівновага якось у ритмах Bobby Vinton - Blue velvet.

Студентські роки такі специфічні. Так багато крайнощів, так мало стабільності. Але і в цьому я вбачаю певну романтику. Ну як же без неї? Певно, я народилася із тим оптимістичним баченням, і як би мені не хотілося стати закостенілим скептиком, чи життя хотіло б мене такою зробити, все ж марна справа. У мені залишатиметься оцей спосіб світовідчуття.

Хотілося б колись познайомитись із Костем Москальцем. Справді, це той письменник, який у реальності відповідає своїм текстам, не фальшивить, живе кожен день так, немов востаннє.

І як же це раніше мої вуха не дісталися Led Zeppelin - Kashmir?!

файно Леся писала: "Щоб не плакать, я сміялась".
швидко так змінюються смужки. світла-темна-світла і т. д.

гммм. інколи дивуюсь собі. як же це виходить у досить критичні моменти не показувати свою слабкість чи безвихідь ситуації, не подавати жодного знаку. просто радіти дрібницям, просто не губити оптимізму.
ві-ри-ти. хоч би що...

зараз те, що справді має мене хвилювати - це мій внутрішній світ.
те, про що варто дбати - це стан моєї душі. глибинне

важливо:
- пам'ятати про цей запис !
- душевна рівновага, гармонія
- чесність із собою