Я не думала, що про це можна думати.

Людоньки, якщо ви тутечки ще є, то повідомляю, що вирішила повертатись у ЖЖ.
дрім мені страшне занудний, незручний, дратує і взагалі. москалюг я і так бойкотую як можу. ніц глибоко соціального не пишу, тому думаю. шо їм буде байдуже до моїх писань у жужі.

ЖЖ - це тепер місце, де є дуже близькі мені люди, тому такеее. не проміняю його. принаймні, поки.
нікнейм ідентичний)
чао, амігос. вище носа! :)

Чую, як грає "Воины света". Дивлюся: стоять батьки перед монітором і дивляться кліп. Тиша, ніхто нічого не говорить, стоять просто і дивляться, але в обох течуть сльози по обличчю. Отаке...

довгий час у мене були душевні тєрзанія щодо того, чи варто реєструватися у тві) ліньки шукати посилання на свій древні запис у жужі
але мені навели багато аргументів, тому я, мабуть, таки зроблю це.
цікаво, чи не вкраде він мене з великої блогосфери. робимо ставки :)

певно, шифруватимусь спершу. 

живемо у світі інформації. ого. овва. йойч

Поверталася домів зла і надута, як сич. Чогось  багато накипіло. Іду, вуха розриваються від ляпісів, в голові купа матюків, які страшенно хочеться викрикувати. У думках уявляю, як товчу усіх тих сволот, через яких у країні робиться щось страшне.  І постійно дратує думка про тупаків університетських, які плетуть повню ахінею, регочуть, як стадо коней в агонії, і тільки і думають про тусовки, бухло, наркоклуби. Це все не вигадки. І тааак чогось знервувала та згадка. 
А ще та дурна новина про вугілля, яке доведеться у москалів купувати, попри те, що його мають ще й ПЕВНІ країни..
У той момент я була злюща на всіх людей, на себе, на все.
І тут, коли вже опиняюся вдома, дзвінок звідкись за купу кілометрів від Ю. І голос такий схвильований з нотками роздратованості, яка буває у напружені моменти. Курча, я ж забула стандартно повідомити, коли опинюся вдома. Мені ж доводиться інколи йти темними вулицями, чути крики гопоти і т. д., і домовилися ж, що буду писати чи дзвонити.
І в той момент якось мене перемкнуло. Вся агресія, всі брудні слова плавно почали губитися. Почувалася школяркою. Та й слів якось стало мало.  
Я чула просто схвильований голос і шум холодного вітру.
Отаке. Аж записати захотілося.

Згадалося про дитячі нічні страхи. Певний час мене лякало те, що треба спати самій. Не темна кімната, не уявні монстри і звірюки, а той факт, що я лежу собі одна-одненька, та й по всьому. Потім я підіймалася, ішла до батьків і казала, що мені страшно. Хтось із них підіймався і лягав біля мене. І от тоді я відчувала, що поруч лежить хтось теплий, отой хтось одразу засинає, рівномірно дихаючи і посопуючи. Лише тоді я поринала у спокійні сни.
Коли бувала влітку у значно старшої сестри на вихідних, то бувало дуже важко вечорами, коли я лише поверталась у дім, бо мене страшенно мучила алергія. Ми погано спали усю ніч, потім для того, щоб мені було легше, вона пропонувала нам спати на килимі замість паркого ліжка. Мою дитячу особу це інтригувало, і ми переміщувалися туди. Сестра любила однією рукою обіймати мене. Я тоді ще до такого не звикла, і постійно забирала її руку, а вона знову у сні обіймала мене.
Вже у старшому віці я часто засинала з мамою валетом, навіть у одязі, коли була дуже втомлена,бо вона засинала у моїй теплій кімнаті, і її звідти важко було забрати.
Доводилось дрімати поруч із подругами, і навіть з тими, кого мало знала. Таке траплялося в мандрівках з наметами, на якихось глобальних святкуваннях чогось.
І от тепер я помічаю, що часом до мене повертається отой далекий дитячий страх. Я тягну до себе собаку, але він довго не лежить біля мене, рідко сопе носом, взагалі не обіймає, і лягає клубочком на мої ноги. Часом мені хочеться відчути поруч теплу, живу людину, яка вміє сопіти носом, обіймати так, як сестра, лягати валетом, бути мені у чомусь знайомою, у чомусь - ні.

***
Якась я неправильна із шопінгом. От знаю, що мені треба купити конкретний одяг чи взуття, і ніби гроші для цього є, але от не можу себе змусити почати цю важку справу. І це при тому, що шмаття я люблю, стиль. імідж і все таке. Але як подумаю. що треба щось шукати, обирати, міряти, витрачати час, то кожного разу відкладаю і відкладаю свій похід. Купувати одяг через інтернет теж не хочеться. Замкнене коло. Якби всі ті люди, які роблять мені компліменти з приводу мого вигляду знали, яяяяяк же воно ваааааажко мені дається!

***
Зробила трохи примітивний тест. А чьо, можна собі дозволити інколи. Інітрєснєйший результат: Основні риси - рішучість у поєднанні з емоційністю. Енергійність і деяка розкиданість призводять до того, що у подібних типів під впливом емоцій можливе швидке прийняття необдуманих рішень. Тому у стосунках з ними важливі додаткові “гальмуючі механізми”.   
Цікаво, і шо воно таке оті "гальмуючі механізми". Гмммммм        
                                

 

спробую дуже не розглагольствувати. я знала, що Твіттер, то явно не для мене, але треба тримати себе в руках)

загалом, здружилися ми в ЖЖ із Світлячком. правда, спілкувалися здебільшого через коментарі, перекинулися кількома меседжами, та й по всьому.
але я зразу відчула яка вона привітна і мила.  до речі, поки не бачила її фотографій, не чула голосу, то у мене були геть інші уявлення про цю загадошну особу :)
і от геть спонтанно у коментарі в ЖЖ вона пропонує приїхати. о диво, мені підходить день, і я спонтанно погоджуюсь. а потім ще спонтанніше погоджуюсь на довшу поїздку. а ще вечір перед тим я спонтанно здибалась з іншою дівчинкою з ЖЖ за кавою (не треба ввечері пити каву, запам'ятати). загалом, я легка на підйом, якщо ідея мене хоч трохи зацікавила :)

в електричці мені їхалося швидко, бо нарешті дорвалася до повноцінного читання. правда. трохи напружив дядько, який пробував поговорити про мій вигляд (яскраво зелені колготи, рожева спідниця, кеди). але мені його "фешн поради" до лямпи були. тоді дядько причепився до дівчат навпроти, розпитував про науку, розмір стипендії, кількість залицяльників, і роздавав поради як цілуватися з хлопами. 
коли ми здибалися із Світлячком, то одразу почали тааак торохтіти, ніби знаємося давним-давно. 
мед, абрикосове варення, пампушко-штучки.
ми гуляємо.
ми робимо бурітос не гірше, ніж в "Козі".
мене тимчасово передано у руки моїх знайомих, які не обходяться без фото-колажів, тож і мене втягнули у цю аферу) 
забула про те, що Ніна давно не на Хмельниччині. а вона нас бачила. мені здається, що я теж її бачила, але в реальності не здибались, тож проґавила нагоду. нічого, Те ще буде.
смачне какао
розмови а жизні) а ще кількаразове згадування ЖЖ-стки Бонні Спаркер:) і взагалі багато розмов про людей з ЖЖ.
про випадкові невипадковості ЖЖ.
озеро-озеро, я тебе люблю з року в рік.
ми дивимось трешове кіно у ще більш трешовій якості.
я вмовляю спати не на диванчику, а на м'якій і комфортній розкладачці. вдвох(!). валетом (!)
ми прокидаємось рано. нам сонно, але позитивно. ми - хеппі. я - Пеппі.

можу сказати, що цей рік для мене має багато подій, пов'язаних саме з ЖЖ. усе закрутилося дуже ланцюжково. від однієї людини, а тоді понеслоооось. це все тому, що я нарешті розширила коло своїх друзів там, бо раніше дружила лише з тими, кого знала особисто.

ось такі штуки, блогерята. майтеся файно, і не втрачайте душевної рівноваги.

Трохи з буденного.

- "Гра престолів" захопила мене остаточно ^^  Щоправда, я би не хотіла, щоб воно потрапило на очі людям до 18, бо щось надто багато різанини і жорстокості. Зате зйомка, сюжет, гра деяких акторів (особливо каааарлик), філософські бесіди захоплюють. Відпочиваю з таким :)

- Не так вже й просто позбавитися хронічої сонливості. Розумова праця виснажує добряче.

- Чимало людей думають, що знають українську мову. Бідаці, оце ж вони помиляються :) Так-так, я сама часом грішу суржиком, сленгом, жаргонізмами і діалектизмами, відсутністю розділових знаків, але роблю це свідомо, бо мені воно потрібно для того, щоб передати настрій, емоції, вередливість тощо. А от інколи натрапляю на цікаві і перспективні проекти, починаю читати, і тут з'являється перша ложка дьогтю, бо помічаю, що автори ні бум-бум у стилістиці, орфографії, пунктуації. Сумно це все. Такі речі відштовхують такого прискіпливого читача, як  я.  Або робити щось якісно, або взагалі краще не починати :)

- Мабуть, треба купити собі кілька гігантських чоловічих футболок. Перевірено, що це мегазручний домашній одяг, ги-ги.

як добре, що у мене є мої відьми!
кавування з Любцею принесло мені чудесний заряд радості, натхнення і тепла. я так потребувала чогось такого світлого. моя швидка психологічна допомога. завше після здибанок з котроюсь із них, а чи й то зо всіма з'являється фантастичне відчуття підтримки, затишку, сімейності.

і ось так собі думаю, що часом мені доводиться приймати доволі важливі рішення, що впливатимуть на моє майбутнє неодноразово. у такі моменти я довго аналізую, інколи багацько хвилююся, намагаюся щось прогнозувати. от минає трохи часу, і тоді я бачу, що якось усе складається добре. я віритиму. що і надалі усе буде добре, і труднощі будуть подолані :)

а ще сьогодні вечірнє сонце було таким чарівним! літні вечори з їхньою прохолодою і барвистими заходами сонця-моя любов.
хочеться менше часу проводити в мережі. часом відчуваю інформаційне перенасичення.

слухаю Бурдона. прекрасне етно! як же мені добре від цього, муркати хочеться ^^

Часом друзі чи знайомі питають книжкових порад і т. д., а воно мені довго згадується. І от вирішила записати лише кілька цікавих мені книг з того, що пригадалося. Можливо, з часом я поповнюватиму список, щоб користуватися ним у майбутньому, але намагатимусь подавати мінімально творів зі шкільної програми.

Еріх Марія Ремарк "Тріумфальна арка", "Час жити і час помирати", "Чорний обеліск", "Три товариші" - теми кохання, війни, дружби, еміграції. "Арка" особливо ніжна мені, "обеліск" - чимлао гумору та іронії.

Кен Кізі "Пролітаючи над гніздом зозулі" - про божевільню, де не такі вже й божевільні, цінності, оптимізм, ставлення до світу.

Френсіс Скотт Фітцджеральд "Великий Гетсбі" - знову ж мотиви кохання, Америка 30-тих років.

Ерленд Лу "Доплер", "Наївно, Супер" - багато гумору, сарказму, теим пошуку себе, єднання з природою, криза віку.

Мюріель Барбері "Елегантна їжачиха" - Париж, інтелектуалка, яка приховує себе від світу, дружба, несприймання суспільства.

Крістіне Нестлінгер "Маргаритко, моя квітко" - ніби й піділткова книга, але я її обожнюю; читається легко, сімейні проблеми, стосунки, боротьба з комплексами, Австрія.

Теодор Драйзер "Американська трагедія" - пошук молодої людини свого місця у світі, фатальність.

Ельфріде Єлінек "Піаністка" - вплив матері на дочку, стосунки дорослої жінки і юного студента, мистецтво, Австрія, маніакальність.

Юстейн Гордер "У дзеркалі, у загадці", "Помаранчева дівчинка" - сила, волі, віра, кохання, магія почуттів.

Рей Бредбері "451 градус за Фаренгейтом" - майбутнє, книги, один проти системи.

Джордж Оруелл "1984" - антиутопія, диктаторство, один проти режиму.

Мілан Кундера "Нестерпна легкість буття" - кохання, боротьба за незалежність, Чехія.

Богуміл Грабал "Я обслуговував англійського короля" - секрети готелю, гумор, Чехія.

Сюзанна Коллінз "Голодні ігри" (трилогія) - масліт, але захоплює дуже, антиутопія, юнацтво, виживання, кохання.

Патрік Зюскінд "Парфумер" - маніакальність, Франція.

Гі де Мопассан "Новели", особлива увага на "Пампушку" - війна, цінноті, повії, скелети у шафах.

Бернгард Шлінк "Читець" - війна, євреї, кохання дуже юного хлопця і дорослої жінки, книги, фантастичний твір, захоплює.

Харпер Лі "Вбити пересмішника" - ніби і для дітей, але сприймається чудово, фантастичний твір, Америка, права людини, суд.

Джейн Остін "Горість і упередження" -  проагнення жінки до пізнавання, незалежність у коханні.

Альбер Камю "Сторонній" - дуже сильно, самотність, справедливість, суд.

Стендаль "Червоне і чорне" - заборонене кохання, пристрасть, багатство.

Ернест Хемінгвей "Прощавай, зброє" - війна, кохання, еміграція.

Герман Гессе "Степовий вовк", "Гра в бісер" - самотність, пошук себе, філософія, "гра" - складно, багато філософії.

Вільям Ґолдінг "Волора мух" - ніби й дитяче, але легко і цікаво, утопія.

Габріель Гарсія Маркес "Сто років самотності" - магічний реалізм, родина, маленька людина у великому світі.

Йозеф Рот "Йов - євреї, еміграція, сімейні цінності і труднощі.

Стівен Кінг "Повна темрява. Без зірок", "Острів Дума", "Зона покриття" - містично, страшно, напруга, трохи жахіття.

Умберто Еко "Ім'я троянди" - спершу читаєтсья важко, детективно-філософсько, середньовіччя.

І трохи українського.

Кость Москалець "Вечірній мед" - фанастично, модерний твір, богема, Львів, молодь, кохання дуже ніжно, тусівки.

Юрій Андрухович "Таємниця", "Московіада", "Дванадцять обручів", "Лексикон інтимних міст", "Рекреації" - багато гумору, галицького і німецького, мандри, кохання, пристрасть, смачна мова, каламбур, сарказм, станіславівське.

Оксана Забужко "Польові дослідження з українського сексу", "Музей покинутих секретів", "Сестро, сестро" - інтелектуально, складно сформульовані речення, США, повстанці, пам'ять про минуле.

Тарас Прохасько "Ботакє", "Лексикон таємних знань", "Одної і тої самої" - галицьке, смачна мова. чудові роздуми, вічні теми, в останній книзі есеїв багато гірського.

Юрій Винничук "Груші в тісті", "Танго смерті", "Вікна застиглого часу" - багато гумору, галицьке, дуже смачна мова, трохи еротики, "груші" - особливо кумедно, можна до сліз сміятися.


З рідної класики дещо, може бути хрестоматійне:
Володимир Винниченко "Записки кирпатого Мефістофеля", новели і оповідання Коцюбинського (вже мовчу про "Тіні.."), Гнат Хоткевич "Кам'яна душа", Ольга Кобилянська - повісті і оповідання, "У неділю рано зілля копала" - потужно, Іван Франко "Сойчине крило" - надзвичайно сказано про кохання, богема, мандри, самотність, загадка.