літератУРА

навесні чомусь здається, що час біжить значно швидше, ніж взимку. імовірно, це все наслідки того, що ходимо усі геть заціловані сонцем.

мабуть, доведеться більше того ж таки часу проводити з паном Миколою, хоча не завжди наші музи літають поруч.



хотілося написати дещо інший пост, але трохи занурилася у читання віршів пана Вінграновського, і весь мій саркастичний настрій кудись відплив..

Ходить ніч твоя, ходить ніч моя,
Їм не велено ночувать.
Коло кола ти, коло кола я —
Велим-велено начувать,
Що то ніч твоя, що то ніч моя,
Що то ти є ти, а то я.

Де рука твоя, де рука моя —
Не живе там ніч золота.
Коло кола ти, коло кола я,
Заліта душа за літа…

а ще маю чергову порцію дивацьких оцінок моєї персони для колекції:

"Ти мені нагадуєш дівчинку Єву. Вона вчиться у 2 класі і говорить так само емоційно".

"Ти така теоретична".